Ми повинні переходити від олігархічної держави до держави середнього класу чи, по Дугласу Норту, держави з широким доступом до всього.
З одної сторони, Кучма імітував українську державність. І до речі, він є творцем української державності. Головним і поки що єдиним.
Наша соціологія показала: 30% українців вважають Кучму кращим президентом. На другому Кравчук і Ющенко 15 і 14% відповідно, далі йдуть Янукович і Порошенко. Актуальний президент завжди найгірший. Це завжди так.
Але хотів би завершити думку на предмет димової завіси. Вони грали роль опортуністів. Кучма, будучи цю олігархічну державу, в якій ми живемо останніх років 20, він імітував свої юродства з Росією чи Європейським союзом, але це була не політика, а операція «прикриття».Навряд чи він міг діяти по-іншому. В принципі, вони всі діяли настільки, наскільки вони могли діяти в рамках своєї уяви.
Не тільки уяви, але й можливостей. Напевно, що інакше Кучма діяти і не міг. І можливо, та модель, яку він запропонував, на той момент була достатньо ефективною. Вона дала можливість з’явитися не тільки олігархам, але й середньому класу, пролегоменам, якимось елементам середнього класу, який виріс до 12-15%.Все йде, що Кучма міг стати українським Манергеймом ?
Так, міг, але його підрубав касетний скандал і т.д. Думаю, це операція Путіна.Перша гібридна війна.
Напевно, так.На прикладі українських президентів – Кравчука, Кучми, Ющенко, Януковича, Порошенко – які характеристики можна дати етапам їхнього президентства?
Кравчук, по суті, займався демонтажем і спусканням на парашуті радянського державного механізму. Кучма великий державотворець. До цього можна відноситись іронічно чи ні, але в державі, яку він побудував, ми живемо 20 років. Ющенко… велика пауза і мовчання… Хто він такий.Богословська сказала, що він нам приніс свободу слова (сміх).
Не знаю. Я весь час говорив достатньо вільно. Мені він свободи слова не приніс. Але… ну, був такий.Так і зафіксуємо (сміх).
З Федоровичем теж все зрозуміло. Це невдала спроба реконкісти. Він спробував зламати олігархічну демократію імені Леоніда Кучми і здійснити подвиг Геракла. Тобто повторити подвиг Путіна, коли той ліквідував російську семиборящину, тобто правління олігархів і взяв її під єдіноначаліє. Віктор Федорович спробував зробити те саме, але в нього це не вийшло. Що стосується Порошенко, він ще в процесі. Оскільки ми живемо в його часи, то ми найбільш опозиційні щодо нього… Однак демонтажу держави Кучми він не здійснив.На ваш погляд, держава Кучми ще актуальна?
Мені здається, що ні. Вона була актуальна наприкінці 90 х-початку 2000х. Чому? По-перше, йшов економічний ріст. Олігархи були певними промоуторами цього росту. Зараз тим промоутором може бути тільки середній клас. У олігархічній державі немає шансу. Тому всяке гальмування росту середнього класу є контпродуктивним. Тобто, ми повинні переходити від олігархічної держави до держави середнього класу чи, по Дугласу Норту, держави з широким доступом до всього. Зараз силами виключно олігархату підняти державу неможливо. Може, ці варіанти були можливі у 2005-2006 році коли ще був жирок, певна інерція у цих олігархів, але Віктор Андрійович цим не скористався.Держава середнього класу може існувати тільки тоді, коли держава виконує функції арбітру, коли вона здатна мати інструменти примусу і тим самим нівелювати фактор крупного капіталу. У нашій ситуації це потребує кардинального переформатування кучмівської держави , це потребує принципіально іншої організації самого середнього класу, який зараз тільки з’являється.
Звичайно. Тому що середній клас не має інструментів впливу на ситуацію, як змінювати країну. Людство придумало два інструменту впливу: революція і партія. Революція – це одномоментна справа і ми вже мали дві, назвемо це так, революції. Два Майдани. Але в результаті це просто спалах, а далі треба працювати-працювати-працювати. Скучно, по ночах – а працювати ніхто не може.Джерело:
http://hvylya.net/interview/politics2/taras-voznyak-ukrayina-ne-mozhe-piti-shlyahom-polshhi.html